Довгий час смідинці зазнавали національного, соціального, релігійного гноблення. Правлячі уряди тримали в покорі неосвічених, принижених селян.
У 1865 р. (за іншими даними – у 1863 р.) у будинку отця Іоана Гапановича за його клопотаннями відкрито Міністерське однокласне училище, де діти навчалися два роки. В училищі на уроках вивчили письмо, арифметику, історію, географію, Закон Божий. Навчання здійснювалося російською мовою. Розпочинався навчальний рік по завершенню осінньо-польових робіт і тривав до квітня місяця. Школярі одягалися в саморобний домотканий одяг, взувалися в постоли, носили зошити, шкільне приладдя в лляних торбинках.
За Ризьким договором 1921 р. Смідин відійшов до буржуазної Польщі й залишався під її владою до 1939 р. У міжвоєнний період у селі існувала шестикласна школа з польською мовою навчання. Офіційною мовою стала польська, а українську поляки називати «хлопською». Документацію вели лише польською мовою, про що свідчать документи на землю, свідоцтва про освіту.
Українську мову вивчали як предмет два рази на тиждень. Книжок було мало. У Ковельському повіті, до якого належав Смідин, одна книжка припадала на 3,5 тис. жителів.
Хоча освіта в той час до 4-х класів була безплатною й обов’язковою, багато дітей не мали змоги навчатися через злидні, які панували на селі. Діти допомагали батькам обробляти землю, пасти худобу, вести домашнє господарство. Від школи можна було відкупитися. Батьки платили штраф – і дитина могла не відвідувати школу, а отже залишаласья неграмотною. Тому більшість смідинців були неписьменними. Це простежується на купчих грамотах на землю, на яких на місці підпису – відбитки пальців, змочених чорнилом. По закінченню шестикласної школи можна було вступати до гімназію, де навчання було платне.
У 1939–1940 р. навчання здійснювалось українською мовою, вивчали російську, німецьку, заборонили викладати Закон Божий, ліквідували «паличну» дисципліну. Велику увагу приділяли художній самодіяльності та спорту. Із четвертого класу запроваджувались екзамени. Проводилася робота із ліквідації неписьменності серед дорослого населення.
Та всі ці починання перервала Велика Вітчизняна війна. Із 28 червня 1941 р. гітлерівці в Смідині встановили свої порядки. Навчання в школі фактично припинилося.
У післявоєнний період сільська рада проводила величезну роботу із налагодження умов для навчання дітей. Труднощі полягали в тому, що не було приміщень (майже все село спалено, зруйновано). Село велике, розкидане по кутках і хуторах. До початку навчального року обладнали шість приміщень. Це були звичайні хати, де поставили збиті вручну столи та лави.
У 1944–1945 рр. в Смідині відкрито початкову школу, у якій навчалося 593 учні, завідувачем її став учитель К. П. Геращенко з Полтавської області. Учительський колектив поповнювався новими кваліфікованими спеціалістами, які прибували зі східних областей України. Серед них – І. І. Пітченко, Т. Д. Пітченко, Т. П. Сенько, У. М. Русіна, М. С. Слабаш, О. Г. Орел, Л. М. Помазун, О. П. Нечай, Т. Г. Огієнко, М. М. Розумейко.
Учителям та учням було дуже важко, підручників не вистачало, писали на газетах і в саморобних зошитах, на випадково знайдених клаптиках паперу. Але вчителів-ентузіастів не могли лякати ці труднощі. Енергії й сили освітянам надавало те, що після чорних днів окупації діти тягнулися до знань, учителів, як рослина до світла. До школи залучалися переростки, які не мали змоги навчатися під час війни.
Особливою повагою в ці роки користувалися вчителі (Г. Х. Кухарук, М. Ю. Кухарук, К. П. Геращенко, О. П. Нечай., М. М. Улько, К. М. Підварська). Наполегливу роботу проводили освітяни із ліквідації неписемності серед дорослого населення. На всіх кутках (Сорочий, Вороній, Коршово, Заболоття) були сформовані групи малописьменних і неписьменних, у яких навчання проводилося два рази на тиждень. Це дало можливість ліквідувати неграмотність до 1954 р.
У 1947 р. Смідинська школа стала семирічкою. У центрі села силами громадськості побудували три приміщення школи на шість класних кімнат. Це були великі хати, розділені на дві класні кімнати.
У 1949 р. почалося будівництво нової школи. До нього залучалося все доросле населення села. Тепер важко уявити, що двоповерхове типове приміщення школи побудували всього за рік, незважаючи на те, що цеглу доводилося возити кіньми за 12 кілометрів, уручну розпилювати сотні кубометрів лісу. У 1950 р. навчання розпочалося в новому примішенні на 11 класних кімнат, із просторим спортзалом.
У колишніх трьох приміщеннях школи обладнали шкільний інтернат для учнів 8-х класів, які навчалися в Смідині з навколишніх сіл – Паридуб, Кругеля, Журавлиного, Нових Кошар.
Урочистою подією в житті школи був перший випуск десятикласників. У 1953 р. атестат зрілості отримали 24 випускники. Навчання в той час у 8–10 класах було платне (150 крб в старому вимірі).
У ці роки багато уваги приділяли позакласній роботі. Успіхом користувався танцювальний колектив, організований учителькою А. Г. Богомазюк, та хоровий, очолений здібним викладачем музики К. М. Кузьмук. Колектив Смідинської школи щорічно перемагав у районних конкурсах, брав участь в обласних.
У 1954–1955 рр. запровадили в школі трудове навчання. У 5–7 класах уроки праці проводили в столярній та слюсарній майстернях і на пришкільних ділянках. Цікаву дослідницьку роботу на ділянках вів учитель біології Г. Х. Швець. Побудувано теплицю, була пасіка на 5–6 вуликів, проводили заняття в секції бджолярів.
У 1958/1959 н. р. створено учнівську виробничу бригаду, яка була зразковою не тільки в районі, й в області. Вона спеціалізувалася на вирощуванні кукурудзи на зерно. Про досвід роботи учнівської виробничої бригади Смідинської школи була передача по українському радіо. У цьому ж навчальному році Смідинська школа одна з перших запровадила самообслуговування. Досвід педагогічного колективу з цього питання опубліковано в збірнику матеріалів республіканських педагогічних читань 1961 р.
Багато енергії, зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи, у навчально-виховний процес доклав директор школи Іван Іванович Пітченко родом з Полтавщини, якого нагороджено двома орденами Червоної зірки за бойові заслуги в роки Великої Вітчизняної війни. Людина творча, обдарована, інтелігентна, він був взірцем не тільки для учнів, а й для всіх жителів села; очолював педколектив із 1951 по 1965 рік.
Високого кваліфікаційного рівня досягли педагоги, яким атестаційною комісією присвоєно звання вчителів вищої категорії (М. Д. Книш, Л. М. Демчук, Т. Д. Пітченко, К. П. Суха, Н. А. Герез, П. К. Демчук, Л. С. Івануха, А. П. Вечеринський, Р. П. Поляк, Л. Т. Козачук, Г. В. Герез, Т. О. Шендрик, Л. А. Цалай, В. С. Панасюк та ін.). Н. Т. Шевчук у 1985 р. удостоєна звання заслуженого вчителя України. Шану й повагу заслужили в учнів і батьків учителі, нинішні пенсіонери О. І. Дорошук, В. І. Дутік, М. М. Давидюк, Н. Г. Гузь, Ф. П. Білоус, С. Л. Коляда, М. Й. Гулечко, І. В. Стасюк, Л. Я. Данак, О. І. Сарапін, З. Д. Афоніна, П. П. Юзвінкевич, Т. Г. Стасюк, Г. В. Куць, Л. П. Ціреннікова, Л. С. Івануха, С. І. Герез, Є. Г. Герез, А. О. Левчук.
Із 1973 по 1996 р директором школи працював відмінник народної освіти Петро Кузьмович Демчук. Із 1996 р. Смідинську школу очолює Марія Любомирівна Кремінь.
У 2002 р. створено «Музей хліба». У ньому виставлено експозиції: «З діда-прадіда», «Сила моя тобі, людино», «Хвала рукам, що пахнуть хлібом», «Українська ніч з її атрибутами». Завідувач музею – вчитель біології Л. П. Голуб.
Випускники Смідинської школи працюють у різних галузях народного господарства, культури, освіти, медицини й своєю працею, знаннями примножують багатства рідної Вітчизни.
Понад два десятки років приміщення Смідинської школи перебувало в аварійному стані, потребувало капітального будівництва. Були розроблені проекти на реконструкцію школи, перший – у 1983 році, другий – у 1997 р. Для реконструкції школи держава виділила понад 14 млн. грн.
На початку реконструкції школи планували поміняти лише дах, але під час ремонтних робіт стала очевидною необхідність у проведенні набагато об’ємніших робіт із добудовою спортивного залу, санітарних і душових кімнат.
Ремонтні роботи проводила ТзОВ «Будівельник» із Любомля, яке виграло тендер на реконструкцію Смідинської школи. У складі бригади будівельників працювали місцеві жителі, які власними руками створили комфортні умови для навчання своїх дітей.
3 вересня 2012 р. після реконструкції та добудови спортивного залу у селі Смідин із нагоди початку нового навчального року відбулося урочисте відкриття школи.
